Після опублікованої в "Газеті” інформації Держекоінспекції про те, що Радехів пасе задніх у охороні довкілля, в редакцію зателефонував міський голова Василь Кутенський. Мер не висловлював претензій за публікацію, розуміючи, що ми не висмоктали цю інформацію з пальця. Натомість почав розповідати свою правду. Про неї – в інтерв’ю з мером Радехова.


– Пане Василю, все ж таки, чи проводите якісь роботи з відновлення очисних споруд у вашому місті? 

– Наразі все відбувається стихійно. І тому, що держава практично відвернулася від нас. Проектну документацію реконструкції очисних споруд ми розробили ще в грудні 2007 року. За минулорічними цінами вартість робіт становила 700 тис. грн. Щоб отримати ці кошти, ми в травні подали запит на держфінансування, але досі не отримали відповіді. Втім, чекаючи на неї, не сиділи, склавши руки. Частину матеріалів, необхідних для реконструкції, закупили за власні кошти. Але, враховуючи теперішні ціни, все, мабуть, треба множити на два. 

– Тобто місту катастрофічно не вистачає коштів? 

– Коштів таки бракує. Так, до держбюджету від міста надходить 12 млн. грн., а загалом щорічно доходи населеного пункту становлять близько 14 млн. грн. За перше півріччя 2008 року Радехів віддав до державної скарбниці 7 млн. грн., а до районної – 1 млн. грн. Субвенцій із державного бюджету не отримали жодної копійки. 

Тих грошей, які залишаються, а це близько 2 млн. гривень, катастрофічно не вистачає. Адже повинні платити за енергоносії. Окрім того, місто утримує два садочки та комунальне господарство. А тільки на потреби дошкільних установ необхідно близько 0,5 млн. грн. 

Розуміючи, що власними силами міських проблем нам не вирішити, подали запит на придбання комунальної техніки на суму 5,5 млн. грн. та на отримання субвенцій з державного бюджету на ремонт доріг. 

– Який, на вашу думку, вихід із цієї ситуації? 

– Вважаю, нині потрібно змінити бюджетний кодекс України й замість 25% вписати 75 %. Якщо в містах залишатиметься 75 відсотків доходів, за певний час можна буде вирішити 70% проблем невеличких населених пунктів і сіл. Бюджет треба формувати знизу догори, а не навпаки. 

Зустрічався із представниками різних країн. І в Польщі, й у Чехії, і в Німеччині держава допомагає малим містам розбудовувати інфрастуктуру, а в Україні все забирають до центру. 

– Чи проводите утилізацію старого сміттєзвалища в Радехові? 

– Після відкриття полігону твердих побутових відходів міська рада підготувала проект рекультивації старого сміттєзвалища. Але наразі він лежить "мертвим грузом”. Вартість робіт з утилізації становить 11 млн. гривень. Ми зібрали лише 500 тис. грн. А для того, щоб подати запит на отримання субсидій із державного бюджету потрібне співфінансування з місцевого бюджету в сумі не менше 10% вартості робіт. 

– Чи траплялися у вас інциденти, подібні до проекту реконструкції очисних споруд? 

– Була цікава історія із газифікацією одного житлового масиву. Ми розробили проект, для реалізації якого запланували здати в оренду земельну ділянку під будівництво газозаправної станції. Під час вибору земельної ділянки всі структури поставили свої підписи. У серпні 2007 року відбувся конкурс, і однією з умов отримання земельної ділянки власне й була газифікація житлового масиву. Але Обласне управління "Львівгазу” під керівництвом пана Голубовського не дало технічних умов для будівництва заправки фірмі, яка виграла конкурс. Таким чином газифікацію житлового масиву в 2008-му зірвали. 

Приватним структурам такі речі легко сходять із рук. Згідно з чинним законодавством, організація, яка отримала ліцензію, зобов’язана надати послуги користувачеві. В цій ситуації "Львівгаз” повинен газифікувати житловий масив, бо це умова ліцензування. І спершу пан Голубовський погодився, але згодом змінив свою думку. На жаль, у нашій країні газифікацію здійснюють за кошт державного або місцевого бюджетів. А потім новозбудовані газові мережі безоплатно передають приватним газовим структурам. 

Юлія Савчин