В місті погані дороги - усі звикли звинувачувати мера, але нинішні проблеми з дорогами в місті – проблема усіх рівнів влади і як наслідок –проблема усіх радехівчан.Засвідчуючи Радехівський громаді повагу вважаю за необхідне довести до Вашого відома наступне.

Місто Радехів Львівської області – районний центр, кількість населення - 10 тис. жителів. Комунальні дороги міста протяжністю більше 40 км знаходяться в катастрофічному стані: дорожнє покриття зруйноване, шляхова інфраструктура у вкрай незадовільному стані.В бюджет міста надходить коштів від податку з власників транспортних засобів близько 400 тис. грн. щорічно. Окрім цього, щорічно, з бюджету розвитку міста близько 500 тис. грн. виділяється на цілі, зазначені вище.

Одночасно, прошу звернути увагу на асигнування коштів, достатніх для ремонту комунальних доріг міста Радехова в 2009 році в сумі 2,4 млн. грн.
Отже, у випадку функціонування повноцінних доріг, коштів від податку з власників транспортних засобів та виділених з бюджету міста вистачало б на ліквідацію ямковості, але доріг, які б справджували правила експлуатації автомобільних шляхів у місті - немає, їх треба будувати і це вимога часу. 
В місті погані дороги - усі звикли звинувачувати мера, але нинішні проблеми з дорогами в місті – проблема усіх рівнів влади і як наслідок –проблема усіх радехівчан.

Україна добровільно позбулася ядерної зброї, розформувавши 43-ю ракетну армію і знищивши, згідно з міжнародними зобов'язаннями, ядерні боєголовки. Більше того, навіть пускових шахт, у яких знаходилися ракети, ми позбулись. Проте й досі не позбулись проблем, спричинених перебуванням на теренах України найбільшого в Європі ракетного арсеналу. Маю на увазі меланж, який використовувався для ракет як пальне і є небезпечним для навколишнього середовища і людей. Нині 16,5 тис. тонн цієї речовини зберігається на шести військових базах у Івано-Франківській, Львівській, Київській, Харківській, Одеській та Вінницькій областях. Люди, котрі живуть неподалік цих сховищ, вимагають від влади забрати цей «скарб» подалі від них, але їх не завжди чують.
А ось за кордоном почули. Дізнавшись про його властивості й можливі наслідки в разі виливання, запропонували допомогу. Зокрема, кілька років тому ОБСЄ оголосило про готовність профінансувати утилізацію трьох тисяч тонн українського меланжу, це небагато, але хоч щось. Україна ж «відмовчувалась». Наші урядовці на цій проблемі увагу не загострювали. Воно й не дивно, політичних дивідендів на цьому навряд чи заробиш, а клопоту чимало. Лише торік, коли іноземці, схоже, набили оскому, підштовхуючи нас до конкретних дій, Україна таки підготувала необхідні документи і у грудні було оголошено тендер на утилізацію 3,17 тис. тонн меланжу з українських запасів ракетного палива.

У той час, як в інших містах тільки задумуються про необхідність написання Стратегічного плану розвитку, депутати Радехова на останній сесії міської ради такий план вже затвердили і розпочали активно працювати над втіленням основних його положень в життя. Зі слів секретаря Радехівської міської ради, члена УНП Зеновія Твердохліба, перші результати роботи стануть відчутними для мешканців міста вже через рік, і вони зможуть дати об'єктивну оцінку діяльності чиновників. "Щоправда, про окремі напрацювання можна говорити вже й сьогодні... Так, практично введено в дію нове сміттєзвалище, до чого чимало зусиль доклали не тільки депутати, а й безпосередньо міський голова Радехова Василь Кутенський, який йшов на цю посаду від УНП. А ще - облаштували в міському парку дитячий майданчик, відремонтували багато вулиць, досягнули певних зрушень щодо утилізації меланжу", - розповідає п. Твердохліб. Про це та інше ведемо розмову далі.

Я собі згадала фільм "Мабуть, боти з'їхали з глузду", де плем'я бушменів мало клопоти із пляшкою, яка випадково потрапила до них викинута з літака. Історія повторювалася і з нашими працівниками музею - пляшку нюхали, заглядали всередину під різними кутами та освітленням. І таки побачили та прочитали напис на коркові: PIWO RADZIECHOW. Отже, новий напрямок пошуків - Радехів. У райвідділі культури порадили звернутися до директора історико-краєзнавчого музею Радехівщини пані Лесі Мацюк. Під час телефонної розмови із нею, коли я розповідала їй про знахідку, вона настільки втішилась почутій інформації, що я зразу ж змушена була уточнити: пляшку ми нікому не віддаємо - це уже наш фондовий експонат (у музейні фонди ми також прийняли кришку від бочки і усі зразки цегли).

29-30 серпня відбулося святкування 535-ої річниці міста Радехова Львівської області.
У святкуванні взяли участь міські голови Львівщини та виконавча дирекція Львівського реґіонального відділення Асоціації міст України. 
Розпочалося святкування 29 серпня святковою академією "Радехову многая літа" та звітом міського голови Радехова Василя Кутенського про проведену роботу.
Під час святкування відбулася Святочна Літургія з нагоди 5-річчя освячення храму святого Миколая та 535-річчя міста.До урочистостей місто набуло святкового вигляду, ніби вдягнуло нову одежину, радували око чисті, прибрані вулиці.Свято проходило по-домашньому тепло, відчувалося, що серця радехівчан наповнені любов'ю до свого міста. Під час святкування відбулися такі події, як розважальна програма "Таланти твої, мій Радехове", фестиваль "Вулицями рідного міста", обрання "чарівної радехівчанки", спортивні змагання, а також в чудовому міському парку відбувалося "Місто майстрів".

Не позаздриш долі малих міських річок. Старожили пригадують, що колись річечка Острівка, щоправда під іншими назвами, брала початок поблизу європейського вододілу на околиці села Йосипівни, що поблизу міста Радехів (Львіська область). Кажуть, воду з неї можна було пити без остороги, а риба та раки тут водилися у великій кількості. Однак меліорація, господарська діяльність та кліматичні зміни спричинили до того, що верхів’я річки увійшло в місто, і тепер її витоки знаходяться у Радехові, поблизу вулиці з промовистою назвою Кринична. Двічі пірнаючи у підземелля десь поза другим десятком кілометрів свого плину Острівка впадає у мальовничий Стир. 
Але якщо раніше нам, мешканцям Радехова, було, чесно кажучи, соромно через те, що наша річечка вже не несе далі, у більші річки, чисту й цілющу вологу, то тепер ми можемо з гордістю оповідати про неї. Учасники екологічного клубу «Еко- Лайф» із Радехівської школи № 3 взяли її під свою опіку, створивши проект «Мала річка Острівка».