7 ПРИНЦИПІВ ФІНСЬКОЇ ОСВІТИ

 «Або ми готуємо до життя, або - до іспитів. Ми вибираємо перше ».

Згідно з міжнародними дослідженнями, які раз на 3 роки проводить авторитетна Організація економічного співробітництва та розвитку, фінські школярі показали найвищий у світі рівень знань. Вони також найбільш читаючі діти планети, зайняли 2-е місце з природничих наук і 5-е - з математики. Але навіть не це так захоплює педагогічне співтовариство. Неймовірно, що при таких високих результатах школярі проводять найменшу кількість часу за навчанням.

Середній загальноосвітнє обов'язкове навчання у Фінляндії включає школу двох ступенів:

- Нижня (alakoulu), з 1 по 6 клас;

- Верхня (yläkoulu), з 7 по 9 клас.

У додатковому 10 класі учні можуть поліпшити свої оцінки. Потім діти відправляються в професійний коледж або продовжують навчання в ліцеї (lukio), 11-12 класи в нашому звичному розумінні.

7 принципів «середньої»  фінської освіти:

1. Рівність

• шкіл.

Немає ні елітних, ні «слабеньких». У найбільшій школі країни вчиться 960 учнів. У найменшій - 11. Усі мають абсолютно однакове устаткування, можливості та пропорційне фінансування. Майже всі школи - державні, є десяток приватно-державних. Різниця, крім того, що батьки вносять часткову оплату, - в підвищених вимогах до учнів. Як правило, це своєрідні «педагогічні» лабораторії,  відповідно обраної педагогіки: Монтессорі, Френе, Мортана і Вальдорфська школи. До приватних відносяться і установи з викладанням англійською, німецькою, французькою.

Дотримуючись принципу рівності, у Фінляндії існує паралельна система освіти «від дитячих садків до університетів» шведською мовою. Не забуті і інтереси саамського народу, на півночі країни можна навчатися рідною мовою.

До недавнього часу фінам було заборонено обирати школу, слід було віддавати дітей в «найближчу». Заборону зняли, але більшість батьків так і віддають дітей «ближче», адже всі школи однаково хороші.

• Всіх предметів.

Поглиблене вивчення одних предметів на шкоду іншим не вітається. Тут не вважається, що математика важливіше, приміром, мистецтва. Навпаки, єдиним винятком для створення класів з обдарованими дітьми можуть бути схильності до малювання, музики і спорту.

• Батьків.

Хто за професією (соціальним статусом) батьки дитини, вчитель дізнається в останню чергу, у разі потреби. Питання вчителів, анкети, що стосуються місця роботи батьків, заборонені.

• Учнів.

Фіни не сортують учнів на класи за здібностями або кар'єрним перевагам.

Також немає «поганих» і «хороших» учнів. Порівняння учнів один з одним заборонено. Діти, як геніальні, так і з великим дефіцитом розумових здібностей, вважаються «особливими» і навчаються разом з усіма. Загалом у колективі навчаються і діти на інвалідних кріслах. При звичайній школі може бути створений клас для учнів з захворюваннями органів зору або слуху. Фіни намагаються максимально інтегрувати в суспільство тих, кому потрібна особливе ставлення. Різниця між слабкими і сильними учнями - найменша у світі.

• Вчителів.

Ні «улюблених» або «ненависних гримза». Вчителі теж не прикипають душею до «свого класу», не виділяють «любимчиків» і навпаки. Будь-які відхилення від гармонії ведуть до розірвання контракту з таким учителем. Фінські вчителі повинні лише виконувати свою роботу наставника. Всі вони однаково важливі в трудовому колективі: і «фізики», і «лірики», і вчителі праці.

• Рівність прав дорослого (вчителя, батька) і дитини.

Фіни називають цей принцип «шанобливе ставлення до учня». Дітям з 1 класу пояснюють їх права, у тому числі і право «скаржитися» на дорослих соціальному працівнику. Це стимулює фінських батьків до розуміння, що їхня дитина - самостійна особистість, ображати яку заборонено як словом, так і ременем. Принижувати учнів у педагогів не виходить в силу особливостей професії вчителя, прийнятих у фінському трудовому законодавстві. Головна особливість полягає в тому, що всі вчителі укладають контракт тільки на 1 навчальний рік, з можливим (чи ні) продовженням, а також отримують високу зарплату (від 2 500 євро - помічник, до 5 000 - учитель-предметник).

2. Безкоштовність

Крім самого навчання безкоштовні:

• обіди;

• екскурсії, музеї і вся позакласна діяльність;

• транспорт, який забирає і повертає дитину, якщо найближча школа знаходиться далі двох кілометрів;

• підручники, все канцелярське приладдя, калькулятори і навіть ноутбуки-планшетники.

Будь-які збори батьківських коштів на будь-які цілі заборонені.

3. Індивідуальність

Для кожної дитини складається індивідуальний план навчання та розвитку. Індивідуалізація стосується змісту використовуваних підручників, вправ, кількості класних і домашніх завдань і відведеного на них часу, а також викладається матеріал: кому «корінці» - більш докладний виклад, а від кого потрібні «вершки» - коротко про головне.

На уроці в одному і тому ж класі діти виконують вправи різного рівня складності. І оцінюватися вони будуть згідно персонального рівня. Якщо відмінно виконав «своє» вправа початковій складності, отримай «відмінно». Завтра дадуть рівень вище - не даси - нічого страшного, знову отримаєш просте завдання.

У фінських школах поряд із звичайним навчанням є два унікальні різновиди освітнього процесу:

1. Підтримуюче навчання «слабких» учнів - те, чим в Україні займаються приватні репетитори. У Фінляндії репетиторство популярності не має, шкільні вчителі добровільно справляються з додатковою допомогою під час уроку або після нього.

2. корекційне навчання - пов'язане із стійкими загальними проблемами в засвоєнні матеріалу, наприклад, через нерозуміння нерідної фінської мови, якою ведеться навчання, або у зв'язку зі складнощами із запам'ятовуванням, з математичними навичками, а також з асоціальною поведінкою деяких дітей. Корекційне навчання проводять в малих групах або індивідуально.

4. Практичність

Фіни кажуть: «Або ми готуємо до життя, або - до іспитів. Ми вибираємо перше ». Тому іспитів у фінських школах немає. Контрольні та проміжні тести - на розсуд учителя. Існує тільки один обов'язковий стандартний тест після закінчення середньої загальноосвітньої школи, причому вчителі не печуться про його результати, ні перед ким за нього не звітують і дітей спеціально не готують: що є, то й добре.

У школі викладають тільки те, що може знадобитися в житті. Пристрій доменної печі, наприклад, не стане в нагоді, його і не вивчають. Зате тутешні дітлахи з дитинства знають, що таке портфоліо, контракт, банківська карта. Уміють вирахувати відсоток податку на отриманий спадок або зароблений в майбутньому дохід, створити сайт-візитку в інтернеті, прорахувати ціну товару після кількох знижок або зобразити «розу вітрів» на даній місцевості.

5. Довіра

По-перше, до шкільних працівникам та вчителям: немає перевірок, роно, методистів, навчальних як навчати і інш. Програма освіти в країні єдина, але являє собою тільки загальні рекомендації, і кожен педагог використовує той метод навчання, який вважає підходящим.

По-друге, довіра до дітей: на уроках можна займатися чимось своїм. Наприклад, якщо на уроці літератури включений навчальний фільм, але учневі не цікаво, він може читати книгу. Вважається, що учень сам вибирає, що для нього корисніше.

6. Добровільність

Навчається той, хто хоче вчитися. Педагоги постараються привернути увагу учня, але якщо у нього начисто відсутній інтерес або здатності до навчання, дитини зорієнтують на практично корисну в майбутньому, «нескладну» професію і не будуть бомбити «двійками». Не всім будувати літаки, хтось повинен добре водити автобуси.(про Україну: не всі будуть юристами, економістами, начальниками, хтось повинен мати добрі знання про землю, сільське господарство, токаря, слюсара, електромонтера і т. д.)

У цьому фіни теж бачать завдання середньої школи - виявити, чи варто даним підлітку продовжувати навчання в ліцеї або достатньо мінімального рівня знань, кому корисніше піти в професійне училище. Треба відзначити, що і той і інший шлях в країні однаково цінується.

Виявленням схильностей кожної дитини до певного виду діяльності шляхом тестів і бесід зайнятий штатний шкільний спеціаліст - «учитель майбутнього».

Загалом, процес навчання у фінській школі м'який, делікатний, але це не означає, що можна «забити» на школу. Контроль шкільного режиму обов'язковий. Всі пропущені уроки будуть «Відсиджу» в прямому сенсі. Наприклад, для учня 6 класу вчитель може знайти «віконце» у розкладі та посадити його на урок у 2 класі: сиди, сумуй і думай про життя. Будеш заважати молодшим - година не зарахують. Чи не виконуєш задане вчителем, не працюєш на уроці - ніхто не буде викликати батьків, загрожувати, ображати, звертаючись до розумової неповноцінності або ліні. Якщо батьки також не стурбовані навчанням своєї дитини, він спокійно не перейде в наступний клас.

Залишатися на другий рік у Фінляндії непозорно, особливо після 9 класу. До дорослого життя потрібно готуватися серйозно, тому у фінських школах є додатковий (необов'язковий) 10 клас.

7. Самостійність

Фіни вважають, що школа повинна навчити дитину головного - самостійного  успішного життя в майбутньому. Тому тут вчать роздумувати і самим отримувати знання. Нових тем вчитель не розповідає - все є в книгах. Важливі не завчені формули, а вміння користуватися довідником, текстом, інтернетом, калькулятором - залучати необхідні ресурси до вирішення поточних проблем.

Також шкільні педагоги не втручаються в конфлікти учнів, надаючи їм можливість підготуватися до життєвих ситуацій всебічно і розвинути вміння постояти за себе.

Навчальний процес в «однакових» фінських школах, проте, організований дуже по-різному.

Коли і скільки вчимося?

Навчальний рік у Фінляндії починається в серпні, з 8-го по 16-е, єдиного дня не існує. А закінчується в кінці травня. В осінньому півріччі мається 3-4 дні осінніх канікул і 2 тижні різдвяних. Весняне півріччя включає по тижню лютневих - «лижних» канікул (фінські сім'ї, як правило, відправляються разом кататися на лижах) - і великодніх.

Навчання - п'ятиденка, тільки в одну зміну. П'ятниця - «короткий день».

Чому вчимося?

• 1-2 клас:

Вивчаються рідна (фінська) мова і читання, математика, природознавство, релігія (згідно віросповіданням) або філософія (для тих, кого релігія не хвилює), музика, праця і фізкультура. На одному уроці може вивчатися відразу кілька дисциплін.

• 3-6 клас:

Починається вивчення англійської мови. У 4 класі - ще одна іноземна мова на вибір: французька, шведська, німецька або російська. Вводяться додаткові дисципліни - предмети за вибором, у кожній школі вони свої: швидкість друкування на клавіатурі, комп'ютерна грамотність, вміння працювати з деревом, хоровий спів. Майже у всіх школах - гра на музичних інструментах, за 9 років навчання діти спробують все, від дудочки до контрабаса.

У 5 класі додається біологія, географія, фізика, хімія, історія. З 1 по 6 клас навчання веде один вчитель майже з усіх предметів. Урок фізкультури - це будь-яка спортивна гра 1-3 рази на тиждень, залежно від школи. Після уроку обов'язковий душ. Література, у звичному для нас розумінні, не вивчається, це скоріше, читання. Вчителі-предметники з'являються тільки в 7 класі.

• 7-9 клас:

Фінська мова та література (читання, культура краю), шведська, англійська, математика, біологія, географія, фізика, хімія, основи здоров'я, релігія (філософія), музика, фізкультура, предмети за вибором і праця, яка не поділяється окремо « для хлопчиків »і« для дівчаток ». Всі разом вчаться варити супи і вирізати лобзиком. У 9 класі - 2 тижні знайомства з «трудовим життям». Хлопці знаходять собі будь-яке «робоче місце» і з великим задоволенням відправляються «на роботу».

Кому потрібні оцінки?

У країні прийнята 10-бальна система, але до 7 класу застосовується словесна оцінка: посередньо, задовільно, добре, відмінно. З 1 по 3 клас позначки в будь-яких варіантах відсутні.

Усі школи підключені до державної електронної системі «Wilma», щось на зразок електронного шкільного щоденника, (в нашому Радехівському районі такий електронний щоденник мають можливість вести всі три школи міста Радехів) до якого батьки отримують особистий код доступу. Педагоги виставляють оцінки, записують пропуски, інформують про життя дитини в школі; психолог, соціальний працівник, «вчитель майбутнього», фельдшер теж залишають там потрібну батькам інформацію.

Оцінки в фінській школі не мають зловісного забарвлення і потрібні тільки для самого учня, застосовуються для мотивації дитини в досягненні поставленої мети і самоперевірки, щоб міг поліпшити знання, якщо забажає. Вони ніяк не відбиваються на репутації вчителя, школи та районні показники не псують.

Дрібниці шкільного життя

• Територія шкіл не обгороджена, охорона при вході відсутня. Більшість шкіл має систему автоматичного замка на вхідних дверях, потрапити в будівлю можна тільки згідно з розкладом.

• Діти не обов'язково сидять за партами-столами, можуть і на підлозі (килимі) розміститися. У деяких школах класи обладнані диванчиками, кріслами. Приміщення молодшої школи встелені килимами і килимками.

• Форма відсутня, так само як і якісь вимоги з приводу одягу, можна прийти хоч у піжамі. Змінне взуття потрібно, але більшість дітей молодшого та середньої ланки воліють бігати в шкарпетках.

• У теплу погоду уроки часто проводяться на свіжому повітрі біля школи, прямо на травичці, або на спеціально обладнаних у вигляді амфітеатру лавочках. Під час перерви  учнів молодшої школи обов'язково виводять на вулицю, нехай навіть на 10 хвилин.

• Домашнє завдання задають рідко. Діти повинні відпочивати. І батьки не повинні займатися з дітьми уроками, педагоги рекомендують замість цього сімейний похід в музей, ліс або басейн.

• Навчання «біля дошки» не застосовується, дітей не викликають переказувати матеріал. Учитель коротко задає загальний тон уроку, потім ходить між учнями, допомагаючи їм і контролюючи виконання завдань. Цим же займається і помічник вчителя (є така посада у фінській школі).

• У зошитах можна писати олівцем і витирати скільки завгодно. Мало того, і вчитель може перевірити завдання олівцем!

Ось так виглядає фінська середня освіта в дуже короткому викладі. Можливо, комусь воно здасться неправильним. Фіни не претендують на ідеал і не заспокоюються на досягнутому, навіть у найкращому можна знайти мінуси. Вони постійно досліджують, наскільки їх шкільна система відповідає змінам, що відбуваються в суспільстві. Наприклад, в даний момент готуються реформи, які передбачають розділити математику на алгебру та геометрію і збільшити години викладання по них, а також виділити літературу і громадську науку як окремі предмети.

Проте найголовніше фінська школа безперечно робить. Їх діти не скрикують ночами від нервового перенапруження, не мріють швидше вирости, не відчувають ненависті до школі, не терзають себе і всю родину, готуючись до чергових іспитів. Спокійні, розважливі і щасливі, вони читають книжки, легко дивляться фільми без перекладу на фінську мову, грають у комп'ютерні ігри, ганяють на роликах, велосипедах, мотоциклах, складають музику, театральні п'єси, співають. Вони радіють життю. І між усім цим встигають ще й вчитися.

В системі української освіти теж постійні реформи, але чи відповідають ці реформи вимогам часу?  І взагалі чи варто міняти правила гри під час гри? Так як було цього року із ЗНО.

Запрошую висловлювати свої думки всіх небайдужих до освітніх проблем нашого району та нашої неньки України. Особливо цікавить думка випускників 2005-2015 років.

З повагою   В. Кутенський